Фізична культура в школі

                        

 

               «Формування потреби активізації рухливої діяльності учнів на уроках фізичної культури»

 

                                         (з  досвіду роботи вчителя фізичної культури Токаренко О.В.)

 

 

    Фізична культура як навчальний предмет передбачена в усіх класах загальноосвітньої і професійної школи. В умовах, коли освіта стає все більш професійно орієнтованою, фізична культура належить до обов'язкових предметів поряд із рідною мовою і літературою, природознавством, математикою, історією України.

   Характерними рисами самого уроку, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання, є те, що:

• На уроках фізичної культури вчитель створює найкращі умови для розв'язання усіх завдань фізичного виховання та спрямовує самостійну роботу учнів;

• Уроки визначають основний зміст інших форм фізичного виховання школярів;

• На уроках яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

• Керівна роль належить вчителю, який викладає предмет і здійснює виховання учнів;

• Діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження строго дозується згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

• На уроках присутній склад учнів, яким притаманна вікова однорідність;

• Уроки зумовлені розкладом занять.

   Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі – підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом усього життя.

   Отже, урок фізичної культури можна розглядати як своєрідний системоутворюючий фактор. У ньому, з одного боку, в діалектичній єдності виступають мета, завдання, засоби і методи навчання, а з іншого – урок об'єднує в єдине ціле всі форми фізичного виховання школярів.

   Для  досягнення високої ефективності кожного заняття  сприяють мої знання   теорії і методики уроку. Творче осмислення теорії та існуючої практики фізичного виховання дають  мені  змогу використовувати  безліч фізичних вправ, різні методи навчання і виховання, прогресивні форми організації занять відповідно до конкретних умов, завдань і реальних рухових можливостей учнів.

   Для мене дуже важливо точно і доступно пояснити учням значення і зміст занять; у завдання вкласти особистий інтерес учня і давати йому змогу відчути результати його діяльності, доводити одночасно до свідомості дітей необхідність тривало і наполегливо працювати для досягнення результатів.

Пам’ятаю, що діти позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою викликала в них позитивні переживання і принесла радість. За негативних емоцій учні свідомо чи підсвідомо шукають можливості уникнути зустрічі з явищами, процесами, людьми, які колись завдали їм неприємних переживань: не приходять на зустрічі, ухиляються від виконання обов'язків, пропускають заняття.

Потенційні можливості і формування позитивних переживань приховані в самому процесі навчання. Джерелом радісних переживань є сам учитель: він випромінює енергію, бажання працювати. Вказівки вчителя, його зауваження, розпорядження, команди, сигнали можуть звучати енергійно або в'яло, мажорно або індиферентно, і від цього залежить не тільки настрій, а й результати.  

   Самою позитивною емоцією для дітей є рухлива гра, яка є невід’ємною частиною уроку.  

   Ігри на уроках фізкультури та в режимі навчального дня використовуються для гармонійного поєднання розумових, фізичних та емоційних навантажень, загального комфортного стану.

Говорячи про вплив гри на розумовий розвиток, варто відзначити, що вона змушує мислити найбільш економічно, миттєво реагувати на дії суперника і партнера. Гра розвиває, так звану, внутрішню мову і логіку, втамовує емоції. Користь рухливих ігор, в які можна грати без спеціальної підготовки, у будь – якому віці, так як у них відсутня складна техніка і тактика, а правила можна змінювати за бажанням, є беззаперечною. Рухливих ігор багато, вони різноманітні, зручні тим, що учасник сам регулює навантаження у відповідності до своїх можливостей, що дуже важливо для здоров’я.

   Учні у школі малорухомі, адже тривалий час проводять у сидячому положенні, їхні органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно функціонувати.

   Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо.

   Сюжетні ігри мають готовий сюжет і чітко визначені правила. Ці ігри дають можливість дітям відобразити свої уявлення про навколишній світ. Дії гравців залежать від ролі, яку вони виконують. Правила гри направлені на уточнення ходу самої гри та регулюють поведінку дітей в грі, визначають, що можна робити, а що ні.

   Із свого досвіду, можу з впевненістю сказати, що у молодших класах   найбільш актуальним є застосування сюжетно-рольових ігор. Так як мислення дітей молодшого шкільного віку є образним і предметним, то сюжетні ігри надзвичайно сприяють розвитку творчої уяви та вихованню особистісних якостей. Тому в ході уроку вивчаємо ігри з різними сюжетами. Де діти перевтілюються в різні персонажі кота або миші, вовка або козеняти, лисичку або зайчика,  мають  зімітувати збирання грибів чи копання канавки, показати як іде дощик  або як сіяти гречку. Сюжетно-рольові ігри сприяють розвитку мислення формування характеру, розвитку волі, моральних якостей, фізично зміцнюють дитину, створюють емоційний настрій на позитивну навчальну діяльність.

   Найулюбленіші ігри  учнів це – «Бездомна лисиця», «Вовк у канаві», «Білі ведмеді», «Вибий ведучого», «У річку, гоп!», «Вовк і вівці» та ін.

  З учнями середньої ланки активно вивчаємо елементи спортивних ігор – волейбол, баскетбол, гандбол.  Користуюсь правилами вивчення вправ – ознайомлення, вдосконалення та закріплення.  При ознайомленні і вдосконаленні вимагаю дотримуватись поступового виконання вправи. Під час цих фаз постійно надаю рекомендації кожному учневі для покращення результативності виконання вправи. А вже на закріплення даю рухливу гру, з використанням елементів вправи. Наприклад, під час вивчення баскетболу на тему:  «Відбирання м’яча» техніка виконання вимагає від дітей правильно відібрати м’яч у суперника.

   Ознайомивши учнів із  декількома прийомами цієї вправи для закріплення пропоную зіграти у гру «Ловець і перехоплювач», правила цієї гри чітко обумовлюють   відбирання м’яча у суперника. Таким чином, під час гри діти закріплюють вивчені вправи, а я коректую дії: хто із дітей ще не засвоїв матеріал, кому ще потрібно попрацювати і над якими правилами.

   На уроках в 10 класі приділяю увагу відпрацюванню та закріпленню вивченого матеріалу. Постійно проводжу тренування для повторення правил спортивних ігор, розвиваю координацію рухів, орієнтацію в просторі, любов до спорту. Готую школярів до повсякденного життя.

   В кожному класі під час уроків систематично використовую різні форми і методи навчання. Постійно проводжу спортивні змагання, естафети: між двома командами або між трьома; між хлопчиками і дівчатками; між паралельними класами. Діти приймають активну участь, і з великим задоволенням виконують всі завдання і настанови вчителя. Виходять з уроків у піднесеному позитивному і емоційному настрої .

   У перспективі я продовжуватиму  працювати над цією проблемою, тому що вона є цікавою для мене як учителя і дає позитивний результат для здоров'я учнів.